Червоно-чорний прапор національно-визвольної боротьби (частина 2)

Стяг у використанні ОУН

У 1920-1930-х роках ОУН та Українська Військова Організація використовували в діяльності національний прапор. Про це ми чуємо у марші ОУН, прийнятому на початку 1930-х рр., де є слова: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій». Було навіть змінено слова пісні «Гей-гу, гей-га», де червоно-чорний прапор замінили синьо-жовтий. Пізніше саме цей варіант пісні використовувався в УПА.

Розкол організації привів до появи нової символіки. Спочатку ОУН, керована Степаном Бандерою, використовувала національний прапор, як жовто-синій (жовто-блакитний), та і синьо-жовтий (блакитно-жовтий) варіанти. У 1917-1921 роках був остаточно прийнятий синьо-жовтий варіант. Для відмінності від організації, очолюваної Андрієм Мельником, та підкреслення своїх ідейно-політичних орієнтирів, Революційний Провід ОУН(під керівництвом Бандери) взявся за розробку нової символіки. Було подано проект прапору ОУН з червоно-чорними кольорами, які визначають український чорнозем зрошений червоною кров’ю героїв-борців за волю України.

ІІ Великий Збір ОУН, що відбувся у Кракові у березні 1941 року, ухвалив прапор організації. Серед учасників зборів близько двох третин складали колишні пластуни, зокрема і кілька «лісових чортів». Ці делегати добре знали традицію вживання чорного і червоного кольорів і їх значення. Тоді ж було затверджено відзнаку ОУН.

Відзнака ОУН

Таким чином від 1941 року після проголошення української державності поряд із національним прапором, вивішувався червоно-чорний стяг. Порядок вміщування був чітко прописаний у спеціальній директиві для членів, симпатиків та прихильників організації:
а) на першому місці завжди український національний прапор і національний Герб – Тризуб.
б) на другому місці організаційний прапор і організаційне знам’я.
в) В кімнатах на сцені і на бальконах: на лівій стороні національний прапор і національний герб, по правій організаційний прапор і знам’я (коли звернутися лицем до декорації або ввійти до кімнати з дверей).

Використання прапорів після переходу ОУН в підпілля було обмеженим. Крім урочистостей, їх зображали на повстанських листівках, журналах, брошурах. Українська Повстанська Армія використовувала національну символіку та символіку ОУН. Поруч з синьо-жовтим на урочистостях завжди був поруч червоно-чорний прапор.

Проекти Хрестів бойової заслуги УПА та Хрестів заслуги УПА передбачали червоно-чорні стяжки.

Пояснення червоно-чорного прапора подано в огляді діяльності УПА-Захід за 1944-1945 роках:
«Багато буйних голів скотилося на тернистому шляху й цей прапор чорний мов чорнозем, перетканий червоним, немов рікою крови. Та він ще міцніше лопотить і чим більші грози, тим більше його чути».

За кілька років від затвердження у 1941 р. червоно-чорний прапор став символом націоналістичного руху і загалом визвольної боротьби («української революції», як це подавалося у націоналістичних виданнях). Але самостійно ніколи не вживався. Так само жодних документаційних підтверджень що він був прапором УПА немає. Можна вважати, що червоно-чорний прапор вживався в УПА як прапор українського націоналістичного руху і прапор визвольної революційної боротьби.

Прапор в сучасності

У сучасній українській історіографії червоно-чорний прапор є символом незламності українського духу, вірності військовим традиціям та присязі на вірність народові України. Червоний колір означає кров, пролиту в боротьбі за волю України, а чорний колір ‒ землю, на яку була пролита ця кров.

На жаль, часто відбувається підміна понять і завдяки старанням комуністичної номенклатури донині безліч людей вважає, що на ОУНівському прапорі чорна полоса має значення “смерть”, а червона – “вороги”. Це хибне трактування. Насправді ж націоналісти вважали, що чорний колір зображує рідну землю, а червоний – кров борців, які захищають свою родючу чорну землю. Важливо – власну кров, а не кров ворогів. В такому контексті стає зрозуміло, що даний прапор не можна вважати екстремістським, а тим паче забороняти у сучасному суспільстві його використання.

Саме цей стяг був одним із символів Революції Гідності. І зараз його здіймають на передовій воїни сучасної московсько-української війни. На сьогодні його використовує низка організацій та партій.

Наприкінці березня 2018 року група народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді України проект Закону «Про Прапор Національної Гідності». Документ передбачає встановлення червоно-чорного прапора, що символізує національно-визвольну боротьбу українського народу, на будівлях державних органів України у дні державних свят.

На разі 140 місцевих рад ухвалили рішення піднімати червоно-чорний прапор на свята.

Відповідний проект-рішення було зареєстровано на сайті місцевих петицій у Слов’янську головою місцевого осередку ВО «Свобода» Сергієм Лілеєвим. Документ передбачає, що революційний прапор ОУН вивішується на будівлях підприємств, установ та організацій такі дні: 1 січня (день народження Степана Бандери), 3 лютого (створення ОУН), 5 березня (річниця з дня смерті головнокомандувача УПА Романа Шухевича), 21 травня (День пам’яті жертв політичних репресій), 23 травня (День Героїв), 14 червня (день народження полковника армії УНР Євгена Коновальця), 30 червня (проголошення Акту відновлення Української держави), 5 липня (День звільнення Краматорська та Слов’янська від проросійських терристів), 30 липня (створення УВО), 14 жовтня (День створення Української Повстанської Армії).

Підтримати петицію можна за посиланням.

Червоно-чорний прапор національно-визвольної боротьби (частина 1)

Коментарі
Подпишись на Email
Facebook
RSS
Twitter

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.