Диктатура «меншого зла», або як нас дурять «соціологи»

Хоча й до президентських та парламентських виборів ще є трохи часу, на голови «електорату» вже рясним дощем посипались розмаїті «соцопитування» щодо рейтингів тих чи інших кандидатів чи політичних партій.

Соціологічні та психологічні технології маніпулювання виборцями за допомогою стадного інстинкту та вибору «меншого зла» від початків незалежності змушують українців обирати корумпованих і нечесних політиків, і більшість українців не зважуються на вихід з цього порочного кола.

Вибір між злом і… злом

Підсвідомо на психологічному рівні людина звертає увагу на думку оточуючої більшості, прагне бути «як всі», і орієнтується на лідерів та суспільних авторитетів.  Якщо більшість «за» когось, або за якусь ідею – індивід, зазвичай, аби не бути білою вороною та маргіналом, також підтримує думку більшості.

Цей принцип первісного стада став одним з головних інструментів контролю над народною масою з боку політичних еліт в демократичних республіках. З появою соціології, яку класики соціалістичних теорій небезпідставно називали «продажною дівкою капіталізму», керувати стадними інстинктами стало ще легше. Народу достатньо сказати, що лише ці дві-три партії чи кандидати є «прохідними», і виборці вже змушені мислити в заданій системі координат. Громадянин опиняється в ситуації наївного простака, який сів грати з наперсточником і повинен знайти кульку в одній з трьох порожніх посудин, в той час як кулька вже давно в  рукаві у шахрая.

Українці щодня отримують через медіа «аргументовані дані» експертів та соціологів, згідно з якими, у президентській гонці 2019 за Юлію Тимошенко віддали б голоси (12,9%), а за Петра Порошенка — 8,4%. Так соціологи ненав’язливо демонструють, що є лише два головні варіанти вибору для пересічного українця і саме їх підтримує більшість. Українців ставлять перед вибором між двома корумпованими політиками, які однаково доклалися до руйнування економіки та дерибану держави, як і однаково засвітилися у неоднозначних стосунках з Росією.

«Але вони перші найрейтинговіші кандидати, тому лише вибирай менше зло» – кажуть олігархічні медіа. Не обереш «менше зло» – переможе «більше зло». І людина цілком логічно вибирає найоптимальніший варіант – саме той, який і був початково прогнозований політичними ляльководами.

Бюлетень «в смітинку»

Найпростіша психологія та логіка ще ніколи не була настільки ефективними інструментами маніпулювання масами, як в українській демократії. Голосувати за третій, або четвертий варіант зображується завідомо програшним і прирівнюється до викидання свого бюлетеня в смітник.  «Будь як всі – голосуй за лідерів президентської гонки», адже в іншому випадку твій голос може бути «втраченим» – натякають інженери людських душ.

Далі нам повідомляють про рейтинги кандидатів другого ешелону, які можуть потрапити в другий тур, але загалом їхні шанси значно менші. Лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко  має – 7,5% голосів громадян, «опоблоківець» Юрій Бойко має 7,1%, а лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко — 5,2%, Голосувати за них – означає голосувати за «політичний секонд хенд», за лаву запасних. Можете вибирати і їх, якщо хочете, але вони не лідери і ваш голос з високою ймовірністю не зарахується.

Водночас, соціологи вже вирішили, кого виборцям подати як найменш привабливі варіанти, відсунувши на маргінес популярних кандидатів. Наприклад рейтинг Олега Тягнибока та інших альтернативних політиків подають як завідомо непрохідних, зображають як політичних аутсайдерів, за яких немає сенсу голосувати.

«Навіщо голосувати за останніх? Голосуй за перших!» – натякають соціологічні експерти. Українців ставлять в умови такого психологічного ультиматуму, за якого голос громадянина вже наперед відданий «потрібним кандидатам», якщо їх у соцдослідженнях вирішать назвати першими.

Хто малює «соціологію»?

Ми не знаємо як насправді робляться соцдослідження і чи дійсно саме стільки голосів віддано скажімо за Тимошенко, але нам кажуть, що це правда і дописують при цьому вбивчі аргументи такого типу: опитування проводилось 25 серпня – 2 вересня 2018 р. серед дорослого населення в усіх областях України (окрім окупованих АР Крим та сходу України). Похибка вибірки не перевищує 2,3%. І нам залишається вірити, що все так і було.

Соцдослідження фактично малюють наперед базові електоральні показники, на які потім орієнтуються виборці, керуючись стадним інстинктом. Написали Тимошенко та Порошенка першими – і кількість тих, хто за них вирішив голосувати зростає. Написали Тягнибока десятим – і кількість бажаючих голосувати за цього політика зменшується. Ранжуючи «лідерів» та «аутсайдерів», соціологи фактично програмують електоральну поведінку виборців.  Формуючи ультиматум «більшого та меншого зла» – за українських виборців фактично наперед вирішили, хто повинен стати президентом. Політичні ляльководи, а особливо ті, які складають яйця в різні кошики, чудово знають, що хто б з двійки лідерів не переміг – вони все одно будуть у виграші.

В результаті українці на кожні вибори мають ситуацію, за якої основні кандидати на пост президента далеко не ідеальні, але вибирати доводиться лише серед них обох, а на наступні вибори – серед інших двох поганих кандидатів. Якщо продовжувати грати за правилами наперсточників – українці завжди будуть вибирати потрібні шахраям варіанти і завжди будуть обдуреними.

Як вирватися з порочного кола?

Одним з варіантів виходу з цього порочного кола може бути припинення гри за чужими правилами і відмова від орієнтації на стадний інстинкт, тим більше, на дуже сумнівну соціологічну версію думки «більшості». Голосувати треба, керуючись власними раціональними аргументами, а не чужими стандартами штучних рейтингів.

Не слід боятися того що ваш голос пропаде, якщо проголосуєте за політика з нібито невисоким рейтингом, адже проголосувавши за олігарха, ваш голос так само пропаде. Не слід звісно ж думати, що навіть якщо ви проголосуєте за найбільшого олігарха країни чи найбільшу шахрайку енергетичного ринку Східної Європи, то вашого голос десь зарахується на ваш рахунок. Він зарахується на банківський рахунок олігархів і ваша власна доля від цього не стане кращою. Ваш голос точно не пропаде лише за умови, що в президенти балотуєтеся ви самі. А у всіх інших випадках виборчий голос завжди має шанси «пропасти».

Однак дуже часто різниця між «пропажею» вашого голосу стає морально-етична і навіть може викликати докори сумління. Можна віддати свій голос олігархам та шахраям «щоб не пропав» (це приблизно те саме, що в темному провулку віддати гаманець бандитам «аби на пропав»). А можна спробувати проголосувати за чесного і патріотичного політика, який може і хоче провести справжні реформи в цій країні, і спробувати нарешті припинити обирати серед зла.

І навіть якщо пізніше виявиться, що цей політик не виграв вибори, то це лише означатиме, що ви зробили правильний вибір в житті, проголосували за справедливість, і не причетні своїм голосуванням до зміцнення влади. олігархів. Ваш голос не може пропасти, якщо ви зробили правильний морально-етичний вибір, незалежно від того, хто зайняв перше місце президентської гонки.

Не обирайте «менше зло». Почніть обирати добро, не дивлячись на те, які рейтинги йому намалювали продажні олігархічні соціологи.  І слід пам’ятати, що виборці, які голосують за злодійську та шахрайську владу є не жертвами, а співучасниками негідників.

Вголос

Коментарі
Подпишись на Email
Facebook
RSS
Twitter

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.